Оподаткування українців після виїзду за кордон

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Польщі потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Польщі. Якщо такий податок утримується польським платником доходу, то фізична особа має лише подати податкову декларацію без сплати податку. Подати декларацію та сплатити податок необхідно до 30 квітня року, наступного за звітним.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, та якщо податок не був утриманий податковим агентом при виплаті такого доходу. Декларація подається до 1 травня року, що настає за звітним, а податки сплачуються до 1 серпня цього ж року.

Спеціальні строки для подання декларацій і сплати податків передбачені для фізичних осіб-підприємців.

Податки сплачуються на відповідні бюджетні рахунки.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Польщі потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Польщі.

Подати декларацію та сплатити податок необхідно до 30 квітня року, наступного за звітним. Якщо фізична особа отримує дохід у вигляді заробітної плати, то її податкові зобов’язання визначаються як ставка ПДФО, застосована до валового доходу, за вирахуванням щомісячних податкових платежів, сплачених працівником (якщо працевлаштований українським роботодавцем) / роботодавцем (якщо працевлаштований польським роботодавцем).

Як опція, є можливість заповнення декларації податковими органами Польщі на основі даних, наданих фізичною особою.

Податок повинен бути перерахований на спеціальний податковий рахунок фізичної особи. Цей рахунок можна створити онлайн за допомогою PESEL або NIP.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, крім випадків, коли податок утримується платником доходу (податковим агентом). Строки подання декларації та сплати податку такі ж, як і для податкових резидентів України. Однак у більшості випадків податки за нерезидентів України утримуються податковими агентами або сплачуються нерезидентами особисто до / при укладенні окремих угод (якщо здійснюється продаж майна) без необхідності подання особою податкової декларації.

Неподання або несвоєчасне подання податкової декларації, а також несплата податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 0,1 до 20 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої в році, в якому вчинено порушення (приблизно від 65 євро до 13 096 євро).

За грубі порушення застосовується штраф у розмірі до 720 мінімальних денних ставок (приблизно до 6,15 мільйонів євро), залежно від несплаченої суми та періоду несплати.

Неподання або несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою може призвести до накладення штрафу в розмірі від 340 до 1020 грн (приблизно від 9 євро до 29 євро за офіційним обмінним курсом). Неправильне визначення суми податків (зборів) може призвести до накладення штрафу в розмірі 10% / 25% / 50% суми податку (збору), якщо податковий орган виявить порушення та самостійно нарахує податки (збори). За несвоєчасну сплату податків (зборів) може бути накладено штраф у розмірі 5%-50% від суми податку (збору) плюс щоденна пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки, встановленої Національним банком України.

До окремих платників податку можуть бути застосовані інші розміри штрафних санкцій.

Відповідно до Конвенції така заробітна плата не підлягає оподаткуванню в Польщі за умови, що: (1) резидент України перебуває в Польщі не довше 183 днів на рік, (2) українська компанія не є податковим резидентом Польщі, та (3) заробітна плата не відноситься до польського постійного представництва української компанії. Якщо ці критерії не виконуються одночасно, то заробітна плата від українського роботодавця буде вважатися такою, що має джерело походження в Польщі, і вся сума заробітної плати (отримана з першого дня перебування в Польщі, а не тільки зароблена після 183 днів перебування) повинна оподатковуватися в Польщі ПДФО згідно з наступною прогресивною шкалою:

Така фізична особа повинна подати податкову декларацію та сплатити податок, як описано в пункті 1.3 гайду. Незважаючи на те, що українська компанія утримує ПДФО в Україні, цей український податок не може бути зарахований проти польського податку, оскільки, відповідно до Конвенції, Польща має право першочергового оподаткування цього доходу.

В Україні така заробітна плата підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1.5%. ПДФО та військовий збір утримуються роботодавцем як податковим агентом за рахунок працівника при виплаті заробітної плати. У працівника відсутній обов’язок подавати податкову декларацію.

На практиці може бути складним (однак залишається можливим) уникненням подвійного оподаткування, якщо зарплата також оподатковується в Польщі. Це може призвести до подвійного оподаткування зарплати в Україні і в Польщі.

Заробітна плата від українського роботодавця підлягає оподаткуванню в Польщі за тією ж Прогресивною Шкалою (0% / 17% / 32%) та відповідно до тієї ж процедури, що описана в цьому пункті 2.1.1. для українських податкових резидентів, незалежно від виконання критеріїв, які вказані для податкових резидентів України (критерії про перебування в Польщі 183+ дні тощо).

Крім того, податкові резиденти Польщі, які отримують дохід понад 1 мільйон злотих (приблизно 212 000 євро) на рік, зобов’язані сплачувати додатковий «солідарний податок» за ставкою 4% від суми, що перевищує 1 мільйон злотих. Для цього подається окрема податкова декларація, яку необхідно подати в той самий строк, що й звичайну податкову декларацію, тобто до 30 квітня року, наступного за звітним. Сплатити «солідарний податок» також необхідно у цей строк.

Відповідно до Конвенції її заробітна плата не повинна підлягати оподаткуванню в Україні.

На практиці можуть виникати певні складнощі з уникненням подвійного оподаткування, що породжує ризик подвійного оподаткування доходу.

Відповідно до Угоди про соціальне забезпечення між Україною та Польщею (Угода про Соціальне Забезпечення), в обох випадках (тобто якщо фізична особа є податковим резидентом України чи Польщі) українець/ка, який/яка отримує заробітну плату від українського роботодавця, та його/її роботодавець підпадають під такі правила щодо соціального / медичного страхування:

• Протягом перших 24 місяців після того, як український працівник переїхав до Польщі, він/вона підлягає українським правилам соціального / медичного страхування;
• Протягом наступних 36 місяців працівник підпадає під дію українських правил соціального / медичного страхування лише за умови надання відповідної згоди польських органів влади. В іншому випадку застосовуються польські правила соціального / медичного страхування;
• Після закінчення 24 місяців / наступних 36 місяців (у разі наявності згоди) застосовуються польські правила соціального / медичного страхування (якщо Польща не запровадить спеціальні винятки для українців), як описано в пункті 2.2 гайду.

Обов’язки по сплаті внесків на соціальне / медичне страхування в Польщі при роботі на українського роботодавця можуть бути покладені на працівника.

Для того, щоб скористатися Угодою про Соціальне Забезпечення, роботодавцю варто отримати довідку Міністерства соціальної політики України, яка підтверджує, що на працівника поширюється законодавство України про соціальне забезпечення. Інакше існує ризик того, що польські правила соціального / медичного забезпечення почнуть діяти з першого дня роботи в Польщі.

Україні стандартна ставка єдиного соціального внеску (ЄСВ) становить 22% від заробітної плати, яка сплачується щомісяця за рахунок роботодавця. База нарахування ЄСВ не може бути нижчою за одну мінімальну заробітну плату (з 1 жовтня 2022 року – 6 700 грн, що становить приблизно 185 євро за офіційним обмінним курсом) і не повинна перевищувати п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат (з 1 жовтня 2022 року – 100 500 грн, що становить приблизно 2 775 євро за офіційним обмінним курсом).

На період воєнного стану діє звільнення від сплати ЄСВ для фізичних осіб-підприємців та окремих інших категорій фізичних осіб (їх роботодавців).

Дохід підлягає оподаткуванню в Польщі в тій мірі, в якій дохід (1) класифікується як дохід від «професійних послуг або іншої незалежної діяльності» та (2) отриманий через використання постійно доступної бази в Польщі (ст. 14, 21 Конвенції). Такою базою може вважатися місце постійного проживання в Польщі. Український приватний підприємець не може бути визнаний таким, що має постійне представництво в Польщі (з відповідними податковими наслідками). Якщо вказані критерії виконуються, фізична особа повинна подати податкову декларацію та сплатити ПДФО в Польщі (відповідно до Прогресивної Шкали), як описано в пункті 1.3 гайду для податкових резидентів України.

Однак податковий резидент України може зареєструватися як приватний підприємець у Польщі добровільно. У цьому випадку весь його/її дохід від підприємницької діяльності підлягає оподаткуванню в Польщі, як описано нижче для податкових резидентів Польщі.

Дохід оподатковується в Україні наступним чином:

• ПДФО за ставкою 18% плюс військовий збір за ставкою 1.5% плюс ЄСВ з розрахунку на місяць за ставкою 22% (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) на всю суму отриманого прибутку – для осіб, що зареєстровані як ФОП на загальній системі оподаткування чи як самозайняті особи;
• Єдиний податок за ставкою 2% / 3% / 5% плюс фіксований розмір ЄСВ (з 1 жовтня 2022 року – 1 474 грн, що становить приблизно 41 євро за офіційним обмінним курсом) або ЄСВ за ставкою 22% (на вибір особи) (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) з розрахунку на місяць на весь обсяг доходу – для осіб, що зареєстровані як ФОП−платники єдиного податку 3-ї групи.

Особа має бути зареєстрована в Польщі як приватний підприємець. Весь дохід від підприємницької діяльності є об’єктом оподаткування в Польщі.

Дохід самозайнятої особи / приватного підприємця може оподатковуватися за одним з наступних режимів:

• Прогресивна Шкала – дохід оподатковується за загальною прогресивною шкалою. Дозволяється вирахування витрат. Також можливе застосування спеціальних пільг. Внесок на медичне страхування сплачується за ставкою 9% від доходу, але не менше 270,90 злотих (приблизно 57 євро) на місяць у 2022 році. Внесок на соціальне страхування сплачується за загальною ставкою 13,71% від фіксованої бази (60% середньомісячної заробітної плати в Польщі, що офіційно встановлена у звітному році).

  Дохід	Ставка
  від 120 000,01 злотих ≈ 25 520,01 євро	32%
  30 000,01 - 120 000 злотих ≈ 6 380,01 - 25 520 євро	17%
  0 - 30 000 злотих ≈ 6 380 євро	0%

• Фіксована ставка – дохід оподатковується за ставкою 19% незалежно від обсягу доходу. Дозволяється вирахування витрат. Також можливе застосування спеціальних пільг. Внесок на медичне страхування сплачується за ставкою 4,9% від доходу, але не менше 270,90 злотих (приблизно 57 євро) на місяць у 2022 році. Внесок на соціальне страхування сплачується за загальною ставкою 13,71% від фіксованої бази (60% середньомісячної заробітної плати в Польщі, що офіційно встановлена у звітному році). Для застосування такого режиму оподаткування необхідно подати керівнику податкової інспекції письмову заяву про обрання цього способу оподаткування. Зазначена заява подається до 20 числа місяця, що настає за місяцем, в якому отримано перший дохід, або до 31 грудня, в разі якщо перший дохід отримано у грудні;
• Фіксована ставка, що застосовується до доходу – дохід оподатковується за фіксованою ставкою податку (від 3% до 17%) залежно від виду діяльності. Вирахування витрат не дозволяється (за деякими виключеннями). Внесок на медичне страхування у 2022 році змінюється залежно від суми доходу: 335,94 злотих (приблизно 71 євро) на місяць при доході до 60 000 злотих (приблизно 12 760 євро); 559,89 злотих (приблизно 119 євро) на місяць при доході 60 000,01 (приблизно 12 760,01 євро) – 300 000 злотих (приблизно 63 800 євро); 1007,81 злотих (приблизно 214 євро) на місяць при доході понад 300 000 злотих (приблизно 63 800,01 євро). Внесок на соціальне страхування сплачується за загальною ставкою 13,71% від фіксованої бази (60% середньомісячної заробітної плати в Польщі, що офіційно встановлена у звітному році). Для застосування такого режиму оподаткування необхідно подати керівнику податкової інспекції письмову заяву про обрання цього способу оподаткування. Зазначена заява подається до 20 числа місяця, що настає за місяцем в якому отримано перший дохід, або до 31 грудня, в разі якщо перший дохід отримано у грудні.

Приватні підприємці та самозайняті особи підлягають оподаткуванню «солідарним податком» у випадку, якщо їх дохід перевищує 1 мільйон злотих (приблизно 212 000 євро).

• Якщо фізична особа не зареєстрована як ФОП в Україні, то за загальним правилом дохід від підприємницької діяльності не оподатковується в Україні, крім окремих доходів з джерелом походження з України. Також такий дохід не обкладається ЄСВ в Україні;
• Якщо фізична особа зареєстрована як ФОП в Україні, її дохід від підприємницької діяльності формально вважається об’єктом оподаткування / нарахування ЄСВ в Україні. Рекомендується припинити реєстрацію як ФОП в Україні, якщо фізична особа стає податковим резидентом Польщі.

Якщо самозайнята особа / приватний підприємець постачає товари/послуги, які підлягають оподаткуванню ПДВ у Польщі, то така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ і стягувати ПДВ, якщо річний обсяг такого постачання перевищує 200 000 злотих (приблизно 42 557 євро). У разі річних поставок нижче зазначеного порогу можлива добровільна реєстрація платником ПДВ.

Якщо самозайнята особа / ФОП, зареєстрований в Україні, постачає товари/послуги, які є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні, така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ і стягувати ПДВ, якщо такі постачання протягом останніх 12 місяців перевищують 1 000 000 грн (що становить приблизно 26 000 євро). У разі поставок нижче зазначеного порогу можлива добровільна реєстрація платником ПДВ. Платники єдиного податку, крім тих, що сплачують податок за ставкою 3%, не підлягають обов’язковій реєстрації платником ПДВ.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Словаччині необхідно лише у разі отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Словаччині, крім випадків, коли податок утримується платником доходу. Процедура та строки подання декларації та сплати податків такі ж, що й описані для податкових резидентів Словаччини нижче.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні лише за умови отримання доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, та якщо податок не був утриманий податковим агентом при виплаті такого доходу. Декларація подається до 1 травня року, що настає за звітним, а податки сплачуються до 1 серпня цього ж року.

Спеціальні строки для подання декларацій і сплати податків передбачені для фізичних осіб-підприємців.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Словаччині необхідно лише у разі отримання протягом року оподатковуваного доходу. Декларація подається до 31 березня року, що настає за звітним – з можливістю відстрочення строку подачі до 30 червня відповідного року. Податок сплачується авансовими місячними або квартальними платежами, тоді як остаточна сума податку визначається як податок, розрахований згідно з податковою декларацією за вирахуванням авансових платежів. Остаточна сума податку сплачується до дати подання податкової декларації. Якщо податки утримує роботодавець, фізична особа повинна отримати від роботодавця акт звірки для того, щоб бути звільненою від обов’язку подання податкової декларації; якщо не отримати такий акт, необхідно подати річну декларацію.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні необхідно лише у разі отримання протягом року оподатковуваного доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, крім випадків, коли податок утримується платником доходу (податковим агентом). Строки подання декларації та сплати податку такі ж, як і для податкових резидентів України. Однак у більшості випадків податки за нерезидентів України утримуються податковими агентами або сплачуються нерезидентами особисто до / при укладенні окремих угод (якщо здійснюється продаж майна) без необхідності подання особою податкової декларації.

Наступні штрафні санкції застосовуються за порушення правил подання декларацій та сплати податків:

(i) за порушення строку подання податкової декларації – штраф у розмірі від 30 євро до 16 000 євро;

(ii) за неподання податкової декларації (у випадках, коли особа не подала декларацію у встановлений строк і податкові органи вимагають здійснити таке подання) – штраф у розмірі від 60 євро до 32 000 євро;

(iii) за порушення строку сплати податку – пеня у розмірі 15% від суми несплаченого податку за рік, з максимальним строком нарахування 4 роки.

(i) Неподання або несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою може призвести до накладення штрафу в розмірі від 340 до 1020 грн (приблизно від 9 євро до 29 євро);

(ii) неправильне визначення суми податків (зборів) може призвести до накладення штрафу в розмірі 10% / 25% / 50% суми податку (збору), якщо податковий орган виявить порушення та самостійно нарахує податки (збори);

(iii) за несвоєчасну сплату податків (зборів) може бути накладено штраф у розмірі 5%-50% від суми податку (збору) плюс щоденна пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки, встановленої Національним банком України;

(iv) до окремих платників податку можуть бути застосовані інші розміри штрафних санкцій.

Відповідно до Конвенції така заробітна плата не підлягає оподаткуванню в Словаччині за умови, що: (1) резидент України перебуває в Словаччині не довше 183 днів на рік, (2) українська компанія не є податковим резидентом Словаччини, та (3) заробітна плата не відноситься до словацького постійного представництва / постійної бази української компанії. Якщо ці критерії не виконуються одночасно, то заробітна плата від українського роботодавця буде вважатися такою, що має джерело походження в Словаччині, і вся сума заробітної плати (отримана з першого дня перебування в Словаччині, а не тільки зароблена після 183 днів перебування) повинна оподатковуватися в Словаччині податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) наступним чином:

- дохід до 176,8 прожиткових мінімумів (38 553,01 євро у 2022 році) – за ставкою 19%;

- дохід у сумі, що перевищує 176,8 прожиткових мінімумів – за ставкою 25% від суми перевищення

(Звичайні Ставки ПДФО).

Український роботодавець може бути зобов’язаний зареєструватися в податкових органах Словаччини і сплачувати податок за рахунок працівника шляхом перерахування авансових платежів. Працівник повинен подати річну податкову декларацію та сплатити податок, як описано в пункті 1.3 гайду; у разі отримання від роботодавця акту звірки, особа може бути звільнена від обов’язку подавати декларацію.

Незважаючи на те, що українська компанія утримує ПДФО в Україні, цей український податок не може бути зарахований проти словацького податку, оскільки відповідно до Конвенції Словаччина має право першочергового оподаткування цього доходу.

В Україні така заробітна плата підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%. ПДФО та військовий збір утримуються роботодавцем як податковим агентом за рахунок працівника при виплаті заробітної плати. У працівника відсутній обов’язок подавати податкову декларацію що такої зарплати.

На практиці можуть виникати складнощі з уникненням подвійного оподаткування, якщо зарплата також оподатковується в Словаччині, що може призводити до подвійного оподаткування зарплати.

Заробітна плата від українського роботодавця завжди підлягає оподаткуванню в Словаччині за Звичайними Ставками ПДФО та відповідно до тієї ж процедури, що описана для податкових резидентів України, незалежно від вищезазначених критеріїв, що застосовуються до податкових резидентів України. Український податок не може бути зарахований проти словацького податку.

Згідно з Конвенцією така заробітна плата не повинна підлягати оподаткуванню в Україні.

Однак на практиці можуть виникати складнощі з уникненням подвійного оподаткування, що може призводити до подвійного оподаткування зарплати.

Відповідно до Угоди про соціальне забезпечення між Україною та Словаччиною (Угода про Соціальне Забезпечення), в обох випадках (тобто якщо фізична особа є податковим резидентом України чи Словаччини) українець/ка, який/яка отримує заробітну плату від українського роботодавця, та його/її роботодавець підпадають під такі правила щодо соціального / медичного страхування:

• Протягом перших 24 місяців після того, як український працівник переїхав до Словаччини, він/вона підлягає українським правилам соціального / медичного страхування (якщо дозволяють обставини, роботодавцю рекомендується отримати офіційне підтвердження від органів державної влади з цього питання);
• Після цього періоду українець підлягає словацьким правилам соціального / медичного страхування, які описані в пункті 2.2 гайду, якщо він/вона вважається державною застрахованою особою. Це стосується осіб, які мають дозвіл на постійне проживання в Словаччині та/або працюють на словацького роботодавця. Українці, які звернулися за тимчасовим захистом у Словаччині, не повинні вважатися державними застрахованими особами для цілей сплати внеску на соціальне / медичне страхування;
• Компетентні органи обох сторін Угоди про Соціальне Забезпечення (Агентство соціального страхування в Словаччині та Міністерство соціальної політики в Україні) можуть погодити застосування винятків з наведених вище правил, якщо це вигідно громадянам. Для отримання такої пільги необхідна спільна заява працівника та його роботодавця.

Якщо на фізичну особу, яка отримує заробітну плату від українського роботодавця, поширюється словацьке соціальне / медичне страхування, український роботодавець повинен зареєструватися в Агентстві соціального страхування Словаччини та сплачувати внески так само, як описано в пункті 2.2 гайду.

В Україні стандартна ставка єдиного соціального внеску (ЄСВ) становить 22% від заробітної плати, яка сплачується щомісяця за рахунок роботодавця. База нарахування ЄСВ не може бути нижчою за одну мінімальну заробітну плату (з 1 жовтня 2022 року – 6 700 грн, що становить приблизно 175 євро) і не повинна перевищувати п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат (з 1 жовтня 2022 року – 100 500 грн, що становить приблизно 2 625 євро).

На період воєнного стану діє звільнення від сплати ЄСВ для фізичних осіб-підприємців та окремих інших категорій фізичних осіб (їх роботодавців).

Підприємницький дохід підлягає оподаткуванню в Словаччині в тій мірі, в якій дохід (i) класифікується як дохід від «професійних послуг або іншої незалежної діяльності» та (ii) отриманий через використання постійно доступної бази в Словаччині. Залежно від обставин, такою базою може вважатися місце постійного проживання в Словаччині. Такі доходи оподатковуються за Звичайними ставками ПДФО (19% / 25%).

Однак податковий резидент України може зареєструватися як приватний підприємець у Словаччині добровільно. У цьому випадку весь його/її прибуток (дохід із вирахуванням витрат) від господарської діяльності підлягає оподаткуванню в Словаччині за Звичайними Ставками ПДФО. Фізична особа, зареєстрована приватним підприємцем у Словаччині, повинна сплачувати внески на соціальне / медичне страхування за Звичайними Ставками Соціального Внеску від суми оподатковуваного прибутку (33,15% – соціальний внесок та 14% – внесок на медичне страхування).

Дохід оподатковується в Україні наступним чином::

• ПДФО за ставкою 18% плюс військовий збір за ставкою 1.5% плюс ЄСВ з розрахунку на місяць за ставкою 22% (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) на всю суму отриманого прибутку – для осіб, що зареєстровані як ФОП на загальній системі оподаткування чи як самозайняті особи;
• Єдиний податок за ставкою 3% / 5% (тимчасово можливо 2%) плюс фіксований розмір ЄСВ (з 1 жовтня 2022 року – 1 474 грн, що становить приблизно 40 євро) або, за бажанням особи, ЄСВ за ставкою 22% від розміру доходу (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) з розрахунку на місяць – для осіб, що зареєстровані як ФОП−платники єдиного податку 3-ї групи.

Особа повинна зареєструватися приватним підприємцем у Словаччині. Він/вона повинен/повинна декларувати весь дохід у податковій декларації та сплачувати податок із застосуванням Звичайних Ставок ПДФО (19% / 25%). Однак якщо підприємницький річний дохід не перевищує 49 790 євро, застосовується ставка 15%.

Оподаткуванню підлягатиме прибуток самозайнятої особи / приватного підприємця від його/її господарської діяльності (тобто особа для цілей оподаткування може вирахувати господарські витрати; є дві опції на вибір – вирахувати фактичні витрати або застосувати вирахувати витрати у розмірі 60% виручки без прив’язки до фактичних витрат).

Особа, зареєстрована приватним підприємцем у Словаччині, повинна сплачувати внески на соціальне / медичне страхування від підприємницького прибутку за Звичайними Ставками Соціального Внеску (33,15% – соціальний внесок та 14% – внесок на медичне страхування; факультативно (за бажанням) можливо сплачувати додаткові 2% соціального внеску).

Спеціальні податкові режими для самозайнятих осіб / приватних підприємців у Словаччині відсутні.

• Якщо особа не зареєстрована як ФОП в Україні, то за загальним правилом дохід від підприємницької діяльності не оподатковується в Україні, крім окремих доходів з джерелом походження з України. Також такий дохід не обкладається ЄСВ в Україні.
• Якщо особа зареєстрована як ФОП в Україні, її дохід від підприємницької діяльності формально може вважатися об’єктом оподаткування / нарахування ЄСВ в Україні. Рекомендується припинити реєстрацію як ФОП в Україні, якщо фізична особа стає податковим резидентом Словаччини.

Якщо оборот самозайнятої особи / приватного підприємця за період протягом максимум 12 попередніх календарних місяців досягає 49 790 євро, така особа зобов’язана подати заяву на обов’язкову реєстрацію платником ПДВ не пізніше ніж до 20-го дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому було досягнуто порогове значення з обороту. Якщо річний оборот поставок не досягає зазначеного порогового значення, у самозайнятої особи / приватного підприємця є можливість зареєструватися платником ПДВ добровільно.

Якщо самозайнята особа / ФОП, зареєстрований в Україні, постачає товари/послуги, які є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні, така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ і стягувати ПДВ, якщо такі постачання протягом останніх 12 місяців перевищують 1 000 000 грн (що становить приблизно 26 000 євро). У разі поставок нижче зазначеного порогу можлива добровільна реєстрація платником ПДВ. Платники єдиного податку, крім тих, що сплачують податок за ставкою 3%, не підлягають обов’язковій реєстрації платником ПДВ.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Іспанії потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Іспанії згідно з правилами оподаткування доходів нерезидентів Іспанії, якщо такий податок не утримується особою, яка виплачує дохід.

У цьому випадку, оскільки фізична особа вважається нерезидентом Іспанії, він / вона оподатковуватиметься податком лише тоді, коли він / вона отримує дохід з іспанських джерел. Цей режим оподаткування застосовується до нерезидентів (фізичних або юридичних осіб), які не здійснюють діяльність в Іспанії через постійне представництво. У останньому випадку постійні представництва, розташовані на території Іспанії, оподатковуватимуть увесь дохід (прибуток), що відноситься до представництва незалежно від місця походження такого доходу і, загалом, їх оподатковуваний дохід (прибуток) визначатиметься відповідно до правил, що застосовуються до компаній-резидентів в Іспанії.

У будь-якому випадку необхідно буде визначити, згідно з відповідним правилами Конвенції, чи має Іспанія повноваження оподатковувати такий дохід і чи такий дохід фактично підлягає оподаткуванню в Іспанії відповідно до національного законодавства Іспанії.

Процедура та строк подання податкової декларації для нерезидентів відрізняються від правил, описаних нижче для податкових резидентів Іспанії. Залежно від виду отриманого доходу строк подачі податкової декларації становить:

• Для доходу, отриманого від передачі нерухомості – протягом 3 місяців після такої передачі. Покупець повинен попередньо утримати податок у розмірі 3% від ціни договору (ця сума зараховується в рахунок податку, що підлягає сплаті нерезидентом-продавцем)
• (ii) для доходу, отриманого від володіння або оренди нерухомості – до 31 грудня наступного фінансового року
• Для інших доходів:
  
  (i) самостійне визначення доходу, із якого фактично сплачується податок в Іспанії – до 20 квітня/липня/жовтня/січня для доходу, отриманого за попередній квартал;
  
  (ii) самостійне визначення доходу, із якого фактично не сплачується податок в Іспанії – до 20 січня наступного фінансового року;
  
  (iii) самостійне визначення доходу із запитом на відшкодування податку – між 1 лютим наступного фінансового року та строками давності.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, та якщо податок не був утриманий податковим агентом при виплаті такого доходу. Декларація за загальним правилом подається до 1 травня року, що настає за звітним, а податки сплачуються до 1 серпня цього ж року, в якому подано декларацію.

Спеціальні строки для подання декларацій і сплати податків передбачені для фізичних осіб-підприємців.

Він / вона має подати декларацію та сплатити податок до 30 червня року, наступного за звітним.

Якщо фізична особа отримує лише зарплату від іспанського роботодавця та вважається податковим резидентом Іспанії, тоді він / вона повинна подати податкову декларацію, лише якщо його / її річний дохід за наймом перевищує (і) 22 000 євро або (іі) 15 000 євро, якщо дохід за наймом отримано від двох або більше роботодавців, і річна сума зарплати, отримана від другого та наступних роботодавців, перевищує 1 500 євро.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, крім випадків, коли податок утримується платником доходу (податковим агентом). Строки подання декларації та сплати податку такі ж, як і для податкових резидентів України. Однак у більшості випадків податки за нерезидентів України утримуються податковими агентами або сплачуються нерезидентами особисто до / при укладенні окремих угод (якщо здійснюється продаж майна) без необхідності подання особою податкової декларації.

Якщо правила подачі податкової декларації були порушені, то за:

(i) несвоєчасне подання податкової декларації, якщо це виявлено особою перед податковою перевіркою, ініційованою податковими органами Іспанії, – штраф у розмірі від 1% до 15% податку, що належить до сплати, і відсотки за прострочену сплату після 12-місячного періоду;

(ii) неподання податкової декларації та / або несплату податків, якщо порушення виявлено податковими органами Іспанії – штраф у розмірі від 50% до 150% від суми податку.

Неподання або несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою може призвести до накладення штрафу в розмірі від 340 до 1020 грн (приблизно від 9 євро до 29 євро за офіційним обмінним курсом). Неправильне визначення суми податків (зборів) може призвести до накладення штрафу в розмірі 10% / 25% / 50% суми податку (збору), якщо податковий орган виявить порушення та самостійно нарахує податки (збори). За несвоєчасну сплату податків (зборів) може бути накладено штраф у розмірі 5%-50% від суми податку (збору) плюс щоденна пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки, встановленої Національним банком України.

До окремих платників податку можуть бути застосовані інші розміри штрафних санкцій.

В Іспанії заробітна плата від українського роботодавця не оподатковується за умови, що така робота не здійснюється в Іспанії і не становить постійного представництва відповідно до правил податку на доходи нерезидентів в Іспанії (“NRIT”). Однак, відповідно до Конвенції навіть якщо така робота здійснюється на території Іспанії, то заробітна плата може підлягати оподаткуванню лише в Україні за умови, що: (1) резидент України перебуває в Іспанії не довше 183 днів на рік, (2) українська компанія (роботодавець) не є податковим резидентом Іспанії, та (3) заробітна плата не відноситься до іспанського постійного представництва української компанії. Якщо ці критерії не виконуються одночасно, то заробітна плата від українського роботодавця буде вважатися такою, що має джерело походження в Іспанії, і вся сума заробітної плати повинна оподатковуватися в Іспанії відповідно до NRIT.

Ставка ПДФО для українців, які не є податковими резидентами Іспанії, становить 24% (“ПДФО щодо нерезидентів”)

Така фізична особа повинна подати податкову декларацію та сплатити податок, як описано вище в розділі 1.3 цього гайду.

Генеральний директорат з податків (DGT) нещодавно проаналізував і прийшов до висновку, що домашній офіс працівника не може вважатися постійним представництвом, якщо (i) діяльність, яку раніше виконував працівник, не змінилася в результаті його/її переїзду до Іспанії; (ii) переїзд до Іспанії був виключно особистим рішенням; (iii) іноземна компанія не несе жодних витрат, спричинених перебуванням працівника в Іспанії, і домашній офіс не знаходиться в розпорядженні компанії; та (iv) іноземна компанія має офіс за кордоном, який міг використовуватися працівником для виконання його повсякденної роботи без необхідності перебувати в Іспанії. Тим не менш, необхідно провести аналіз кожного окремого випадку, щоб визначити наявність / відсутність постійного представництва.

В Україні така заробітна плата підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1.5%. ПДФО та військовий збір утримуються роботодавцем як податковим агентом за рахунок працівника при виплаті заробітної плати. У працівника відсутній обов’язок подавати податкову декларацію.

На практиці може бути складним уникненням подвійного оподаткування, якщо зарплата також оподатковується в Іспанії. Це може призвести до подвійного оподаткування зарплати в Україні і в Іспанії.

Заробітна плата від українського роботодавця підлягає оподаткуванню в Іспанії ПДФО за прогресивною шкалою (залежно від обсягу доходу). Ставка податку складається зі ставки податку на державному і муніципальному рівнях. Муніципальні ставки можуть відрізнятися залежно від території, на якій проживає особа. Приблизні загальні ставки ПДФО (враховуючи державні та муніципальні ставки; державна ставка вказана окремо в дужках) залежно від обсягу доходу такі:

• (i) до 12 450 євро - 19% (державна ставка is 9,5%)
• 12 450.01 – 20 200 євро - 24% (державна ставка 12%)
• 20 200.01 – 35 200 євро - 30% (державна ставка 15%)
• 35 200.01 – 60 000 євро - 37% (державна ставка 18,5%)
• 60 000.01 – 300 000 євро - 45% (державна ставка 22,5%)
• понад 300 000 євро - 47% (державна ставка 24,5%)

(Стандартні ставки ПДФО)

Можна оподатковуватись як індивідуально, так і спільно з подружжям (виходячи з поняття сім’ї). Проте наведена вище податкова шкала застосовується до обох випадків оподаткування.

Щоб визначити точну ефективну ставку, яка буде застосовуватись до доходу окремої особи, слід ознайомитися зі ставками, що передбачені на муніципальному рівні.

Певні доходи (відсотки, приріст капіталу тощо) оподатковуються відповідно до іншої шкали оподаткування, що застосовується до доходу від заощаджень. З 1 січня 2023 року Закон про загальний бюджет на 2023 рік вносить зміни до цієї шкали оподаткування.

Така фізична особа повинна подати податкову декларацію та сплатити податок, як описано вище в розділі 1.3 гайду. Якщо українська компанія утримувала ПДФО в Україні (або його безпосередньо сплачувала фізична особа), цей український податок можливо зарахувати до іспанського податку з урахуванням певних спеціальних правил, викладених у Законі про ПДФО.

Відповідно до Конвенції заробітна плата , отримана внаслідок віддаленої роботи з Іспанії на українського роботодавця, не повинна підлягати оподаткуванню в Україні.

На практиці можуть виникати певні складнощі з уникненням подвійного оподаткування, що може призвести до подвійного оподаткування доходу.

Відповідно до Угоди про соціальне забезпечення між Україною та Іспанією (Угода про Соціальне Забезпечення), в обох випадках (тобто якщо фізична особа є податковим резидентом України чи Іспанії) українець/ка, який / яка отримує заробітну плату від українського роботодавця, та його / її роботодавець підпадають під наступні правила щодо соціального / медичного страхування:

• після переїзду до Іспанії на українського працівника поширюватимуться українські правила соціального / медичного страхування протягом перших 2 років, якщо його / її не було направлено на заміну іншої особи, термін відрядження якої минув;
• протягом наступних 2 років (після 2 перших) український працівник може залишатися підпорядкованим українським правилам соціального / медичного страхування за умови, що компетентний орган Іспанії дає свою згоду. В іншому випадку застосовуватимуться правила соціального / медичного страхування в Іспанії;
• після цих перших 2 років (або після наступних 2 років, якщо це дозволено), правила соціального / медичного страхування в Іспанії застосовуватимуться для всіх цілей (якщо тільки Іспанія не запровадить спеціальні винятки для українців).

Однак ці правила застосовуватимуться лише у випадку тимчасового переїзду працівника до Іспанії, що підтверджується відповідними документами про працевлаштування та надання довідки про те, що до нього / неї поширюються закони України. В іншому випадку правила соціального / медичного страхування Іспанії застосовуватимуться, відколи зарплата особи підлягатиме оподаткуванню в Іспанії.

Якщо фізична особа зобов’язана сплачувати внески на соціальне / медичне страхування Іспанії, український роботодавець повинен зареєструватися в органі соціального забезпечення в Іспанії (“TGSS” за іспанською абревіатурою) і сплачувати внесок на соціальне страхування щомісяця. Сума внеску така ж, як описано нижче для осіб, які працюють на іспанського роботодавця.

В Україні стандартна ставка єдиного соціального внеску (ЄСВ) становить 22% від заробітної плати, яка сплачується щомісяця за рахунок роботодавця. База нарахування ЄСВ не може бути нижчою за одну мінімальну заробітну плату (з 1 жовтня 2022 року – 6 700 грн, що становить приблизно 185 євро за офіційним обмінним курсом) і не повинна перевищувати п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат (з 1 жовтня 2022 року – 100 500 грн, що становить приблизно 2 775 євро за офіційним обмінним курсом).

На період воєнного стану діє звільнення від сплати ЄСВ для фізичних осіб-підприємців та окремих інших категорій фізичних осіб (їх роботодавців).

Прибуток від діяльності (дохід за вирахуванням витрат) підлягає оподаткуванню в Іспанії в тій мірі, в якій він отриманий від використання постійного місця діяльності в Іспанії (ст. 4, 5 Конвенції). Таким постійним місцем діяльності може вважатися місце постійного проживання (наприклад, житло, орендоване на тривалий термін), орендований офіс або коворкінг. Як правило, оподатковуваний прибуток постійного представництва визначається відповідно до тих самих положень, які застосовуються до компаній-резидентів Іспанії, і оподатковується за ставкою 25% від чистого прибутку. Постійні представництва можуть бути зобов’язані сплачувати проміжне платежі в рахунок податку на прибуток.

Декларацію необхідно подати протягом 25 календарних днів, що настають за шестимісячним періодом після закінчення податкового періоду (загалом для податкового періоду з 1 січня по 31 грудня граничний термін подання декларації – 25 липня наступного року).

Якщо підприємницька діяльність фізичної особи не підпадає під визначення “постійного представництва”, його / її доходи не підлягатимуть оподаткуванню в Іспанії, за умови, що вони не підпадають під жодне з визначень, викладених у Законі про податок на доходи нерезидентів для іспанського доходу (тобто. роялті). Спеціальний режим оподаткування для підприємців не передбачений.

Однак у випадку доходу з іспанського джерела необхідно буде проаналізувати тип доходу, отриманого самозайнятою особою/приватним підприємцем, щоб визначити, чи може Іспанія згідно з Конвенцією оподатковувати такий дохід. Наприклад, у випадку прибутку від ведення бізнесу, такий прибуток оподатковуватиметься за місцем резидентства постачальника послуг, якщо він / вона надасть сертифікат податкового резидентства для цілей Конвенції.

Дохід оподатковується в Україні наступним чином:

• ПДФО за ставкою 18% плюс військовий збір за ставкою 1.5% плюс ЄСВ з розрахунку на місяць за ставкою 22% (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) на всю суму отриманого прибутку – для осіб, що зареєстровані як ФОП на загальній системі оподаткування чи як самозайняті особи; та
• Єдиний податок за ставкою 2% / 3% / 5% плюс фіксований розмір ЄСВ (з 1 жовтня 2022 року – 1 474 грн, що становить приблизно 41 євро за офіційним обмінним курсом) або ЄСВ за ставкою 22% (на вибір особи)(в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) з розрахунку на місяць на весь обсяг доходу – для осіб, що зареєстровані як ФОП−платники єдиного податку 3-ї групи.

Особа має бути зареєстрована як приватний підприємець в Іспанії. Вся сума прибутку (доходів за вирахуванням витрат) підлягає оподаткуванню ПДФО за Стандартними ставками ПДФО (див. розділ 2.1 гайду). Такі особи повинні щоквартально сплачувати авансовий податок на доходи від підприємницької діяльності, крім випадків, якщо більше 70% їх доходу від професійної діяльності оподатковується у джерела виплати доходу. Остаточне податкове зобов’язання розраховується за допомогою річної податкової декларації, як описано в розділі “Подання податкової декларації та сплата податків”.

Найпоширенішими витратами є: внески на соціальне страхування Іспанії; витрати на бухгалтерське та податкове обслуговування; професійні підписки; офісні витрати; витрати на телефон та інтернет. Окрім цих відрахувань також можна вимагати амортизації своїх бізнес-активів.

• Якщо особа не зареєстрована як ФОП в Україні, то за загальним правилом дохід від підприємницької діяльності на території Іспанії не оподатковується в Україні, крім окремих доходів з джерелом походження з України. Також такий дохід не обкладається ЄСВ в Україні.
• Якщо особа зареєстрована як ФОП в Україні, її дохід від підприємницької діяльності на території Іспанії формально може вважатися об’єктом оподаткування / нарахування ЄСВ в Україні. Рекомендується припинити реєстрацію як ФОП в Україні, якщо фізична особа стає податковим резидентом Іспанії.

Загалом, самозайняті особи / приватні підприємці, які працюють на території Іспанії, є платниками ПДВ в Іспанії.

Незареєстровані самозайняті особи / приватні підприємці, які надають послуги / постачають товари іншим платникам податку в Іспанії, не зобов’язані виконувати зобов’язання щодо ПДВ в Іспанії, якщо в цих операцій одержувач є платником податку.

Якщо одержувачі послуг (товарів) від самозайнятих осіб / приватних підприємців не є платниками ПДВ (тобто є кінцевими споживачами), платником податків таких операцій повинен бути постачальник і, отже, він / вона має виконувати зобов’язання щодо ПДВ в Іспанії.

Зауважте, що дотримання зобов’язань щодо ПДВ також може залежати від виду діяльності, яка здійснюватиметься в Іспанії (наприклад, платники податку, які здійснюють лише звільнені від ПДВ операції, не зобов’язані подавати декларації з ПДВ). Таким чином, слід проводити аналіз кожного окремого випадку, щоб перевірити конкретні зобов’язання з ПДВ кожного платника податків.

В Іспанії загальна ставка податку становить 21% (хоча існують знижені ставки ПДВ, які застосовуються до певних поставок послуг / товарів).

Якщо самозайнята особа / ФОП, зареєстрований в Україні, постачає товари/послуги, які є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні, така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ і стягувати ПДВ, якщо такі постачання протягом останніх 12 місяців перевищують 1 000 000 грн (що становить приблизно 26 000 євро). У разі поставок нижче зазначеного порогу можлива добровільна реєстрація платником ПДВ. Платники єдиного податку, крім тих, що сплачують податок за ставкою 3%, не підлягають обов’язковій реєстрації платником ПДВ.

Згідно з Угодою про Соціальне Забезпечення, самозайнята особа / приватний підприємець (як резидент, так і нерезидент) підпадає під дію українських правил соціального / медичного страхування протягом перших 2 років його / її перебування в Іспанії. Після закінчення цього періоду на нього / неї поширюватимуться правила соціального страхування Іспанії.

Ставка внеску на соціальне страхування в Іспанії для самозайнятої особи / приватного підприємця становить 30,6% від його / її валового доходу. Мінімальна місячна база для внеску на соціальне страхування становить 960,60 євро, а максимальна — 4 139,40 євро. Внесок сплачується щомісяця. Самозайнята особа / підприємець повинен / повинна зареєструватися в Управлінні соціального забезпечення в Іспанії (TGSS), щоб нараховувати та сплачувати внесок на соціальне страхування. У разі несплати цих внесків може бути нараховано штраф у розмірі від 10% до 20% недоплаченої суми.

Крім того, згідно з новим Законом про стартапи, працівники, включені до спеціального режиму соціального забезпечення для самозайнятих працівників або фрілансерів, які мають ефективний контроль, прямо чи опосередковано, над компанією стартапу, що регулюється вищезазначеним Законом, і які одночасно працюють на іншого роботодавця, матимуть право на бонус у розмірі ста відсотків внеску, що відповідає мінімальній базі, встановленій у загальних умовах, у будь-який момент у зазначеному спеціальному режимі протягом перших трьох років.

Згідно з Угодою про Соціальне Забезпечення, самозайнята особа / приватний підприємець (як резидент, так і нерезидент) підпадає під дію українських правил соціального / медичного страхування протягом перших 2 років його / її перебування в Іспанії. Після закінчення цього періоду на нього / неї поширюватимуться правила соціального страхування в Іспанії.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Чехії потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Чехії і лише щодо такого доходу. Не потрібно подавати річну податкову декларацію, якщо особа отримувала тільки дохід за наймом, із якого щомісячно утримується податок роботодавцем. У такому випадку податкові зобов’язання можуть бути узгоджені роботодавцем щороку за допомогою щорічної звірки авансових платежів із заробітної плати. Порядок і терміни подання річної декларації про доходи фізичних осіб такі ж, як описано нижче для чеських податкових резидентів.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, та якщо податок не був утриманий податковим агентом при виплаті такого доходу. Декларація за загальним правилом подається до 1 травня року, що настає за звітним, а податки сплачуються до 1 серпня цього ж року, в якому подано декларацію.

Спеціальні строки для подання декларацій і сплати податків передбачені для фізичних осіб-підприємців.

Фізична особа має подати декларацію та задекларувати всі свої оподатковані міжнародні доходи. Подібно до податкових нерезидентів Чехії, річну податкову декларацію не потрібно подавати, якщо особа отримує дохід лише за наймом, із якого щомісячно утримується податок роботодавцем. У такому випадку податкові зобов’язання можуть бути узгоджені роботодавцем на щорічній основі за допомогою річної звірки авансових платежів із заробітної плати.

Як зазначено вище, якщо фізична особа отримувала дохід за наймом (наприклад, зарплату від одного чеського роботодавця), тоді він / вона може попросити роботодавця виконати річну звірку авансових платежів із заробітної плати, незалежно від податкового резидентства особи. У цьому випадку фізична особа звільняється від подання окремої річної декларації з ПДФО. Це правило не застосовуватиметеся, якщо така особа працює протягом податкового року на кількох роботодавців одночасно.

Річна декларація про доходи фізичних осіб має бути подана, а остаточні податкові зобов’язання мають бути сплачені: (i) до 1 квітня року, наступного за звітним – як основне правило; (ii) до 2 травня року, наступного за звітним, – у разі подання податкової декларації в електронному вигляді; та (iii) до 1 липня року, наступного за звітним, – у разі подання податкової декларації податковим консультантом платника податків. За індивідуальним зверненням платника податків податкові органи можуть продовжити строк подання податкової декларації на три календарних місяці. Також платник податку, який отримує доходи з іноземних джерел, може подати заяву про продовження строку до 1 числа 11 місяця, що настає після податкового періоду, за який подається звітність.

Водночас фізичні особи, із доходу яких щомісячно не утримується податок, повинні сплачувати щоквартально / на піврічній основі авансовий внесок з ПДФО на підставі нарахованого податкового зобов’язання за попередній рік. У цьому випадку остаточне податкове зобов’язання (обчислюється як ПДФО з доходу за рік за вирахуванням сплачених авансових внесків) здійснюється у строки, визначені в попередньому абзаці.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні потрібно лише за умови отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, крім випадків, коли податок утримується платником доходу (податковим агентом). Строки подання декларації та сплати податку такі ж, як і для податкових резидентів України. Однак у більшості випадків податки за нерезидентів України утримуються податковими агентами або сплачуються нерезидентами особисто до / при укладенні окремих угод (якщо здійснюється продаж майна) без необхідності подання особою податкової декларації.

Несвоєчасне подання або неподання податкової декларації, недекларування сукупного доходу може призвести до фінансових санкцій. За ці порушення нараховується щоденний штраф у розмірі 0,05% від нарахованого податку, але не може перевищувати 5% нарахованого податку. Цей штраф може бути скасовано, якщо декларацію було подано, а причина затримки була визнана вагомою. Несвоєчасна сплата або несплата податку може призвести до нарахування пені, яка дорівнює ставці репо, встановленої Національним Банком Чехії на 1-й день календарного півріччя, коли відбулася затримка, плюс 8%. Ці відсотки також можуть бути скасовані, якщо податок остаточно сплачено, а штраф розглядається як занадто суворе покаранням.

Неподання або несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою може призвести до накладення штрафу в розмірі від 340 до 1020 грн (приблизно від 9 євро до 29 євро за офіційним обмінним курсом). Неправильне визначення суми податків (зборів) може призвести до накладення штрафу в розмірі 10% / 25% / 50% суми податку (збору), якщо податковий орган виявить порушення та самостійно нарахує податки (збори). За несвоєчасну сплату податків (зборів) може бути накладено штраф у розмірі 5%-50% від суми податку (збору) плюс щоденна пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки, встановленої Національним банком України.

До окремих платників податку можуть бути застосовані інші розміри штрафних санкцій.

Відповідно до правил Конвенції заробітна плата не підлягає оподаткуванню в Чехії за умови, що (i) українська фізична особа перебуває в Чехії протягом періоду, що не перевищує 183 днів. протягом будь-яких 12 календарних місяців, (ii) українська компанія-роботодавець не є податковим резидентом Чехії, і (iii) заробітна плата не відноситься до чеського постійного представництва української компанії-роботодавця. Якщо ці критерії не виконуються одночасно, тоді вся сума заробітної плати, отриманої за роботу, виконану на території Чехії (а не лише заробітна плата, отримана після спливу вказаних 183 днів), повинна оподатковуватись в Чехії ПДФО за ставкою: 15% – для доходу з усіх джерел до 1 935 552 чеських крон (у 2023 році); 23% – на суму перевищення (“Податкова Шкала”).

Така особа повинна подати податкову декларацію та сплатити податок, як описано в розділі 1.3 цього гайду. Незважаючи на те, що українська компанія також утримує ПДФО в Україні, український податок не можна зарахувати проти чеського податку, оскільки згідно з Конвенцією, Чехія першочергово має право оподатковувати такий дохід.

В Україні така заробітна плата підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1.5%. ПДФО та військовий збір утримуються роботодавцем як податковим агентом за рахунок працівника при виплаті заробітної плати. У працівника відсутній обов’язок подавати податкову декларацію.

На практиці може бути складним уникненням подвійного оподаткування, якщо зарплата також оподатковується у Чехії. Це може призвести до подвійного оподаткування зарплати в Україні і у Чехії.

Міжнародний дохід, включаючи заробітну плату в Україні, підлягає оподаткуванню у Чехії за Податковою Шкалою (15% / 23%) і відповідно до тієї ж процедури, що вказана в розділі 1.3 цього гайду, незалежно від вищезазначених критеріїв, застосовних до українських податкових резидентів (критерії перебування в Чехії більше 183 днів тощо).

Відповідно до Конвенції заробітна плата, отримана внаслідок віддаленої роботи з Чехії на українського роботодавця, не повинна підлягати оподаткуванню в Україні.

На практиці можуть виникати певні складнощі з уникненням подвійного оподаткування, що може призвести до подвійного оподаткування зарплати.

Згідно з правилами соціального / медичного страхування Чехії, українці, які працюють і отримують заробітну плату від українського роботодавця, незалежно від свого статусу податкового резидентства (Україна чи Чехія), не сплачують внески на обов’язкове соціальне / медичне страхування у Чехії, крім випадків, коли український роботодавець має філію, зареєстровану у Чехії та / або він / вона є постійними резидентами Чехії. Українська компанія-роботодавець, працівники якої працюють віддалено із Чехії, може мати зобов’язання зареєструватися в системі соціального / медичного страхування у Чехії у випадку, якщо працівники не залишаються підпорядкованими системі обов’язкового соціального / медичного страхування Україні відповідно до Угоди про соціальне забезпечення між Україною та Чехією.

В Україні стандартна ставка єдиного соціального внеску (ЄСВ) становить 22% від заробітної плати, яка сплачується щомісяця за рахунок роботодавця. База нарахування ЄСВ не може бути нижчою за одну мінімальну заробітну плату (з 1 жовтня 2022 року – 6 700 грн, що становить приблизно 175 євро) і не повинна перевищувати п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат (з 1 жовтня 2022 року – 100 500 грн, що становить приблизно 2 625 євро).

На період воєнного стану діє звільнення від сплати ЄСВ для фізичних осіб-підприємців та окремих інших категорій фізичних осіб (їх роботодавців).

Дохід від діяльності підлягає оподаткуванню у Чехії в тій мірі, в якій він (i) класифікується як дохід від “професійних послуг або іншої незалежної діяльності” та (ii) пов’язаний з постійним місцем самозайнятої особи / приватного підприємця (місцем проживання, офісом, кабінетом тощо), регулярно доступними для нього / її у Чехії, або (iii) походить від його / її діяльності, що виконується у Чехії, за умови, що тривалість його / її перебування в цій країні перевищує 183 дні на рік.

Якщо згідно з попереднім параграфом дохід самозайнятої особи / приватного підприємця підлягає оподаткуванню у Чехії, виникають наступні податкові наслідки:

• Якщо самозайнята особа / приватний підприємець отримує дохід за технічні послуги (включаючи управлінські, технічні та / або консультаційні послуги) від чеської юридичної особи / приватного підприємця, зареєстрованого у Чехії, такий дохід оподатковується чеським податком у джерела виплати за ставкою 15%. Податкова Шкала (15 % / 23%) не застосовується).
• (ii) Якщо самозайнята особа / приватний підприємець отримує будь-який дохід, відмінний від зазначеного в попередньому пункті, тоді цей валовий дохід оподатковується ПДФО за Податковою Шкалою (15% / 23%) і режимом, як зазначено в розділі 2.1 цього гайду щодо заробітної плати від українського роботодавця.

Дохід оподатковується в Україні наступним чином::

• ПДФО за ставкою 18% плюс військовий збір за ставкою 1.5% плюс ЄСВ з розрахунку на місяць за ставкою 22% (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) на всю суму отриманого прибутку – для осіб, що зареєстровані як ФОП на загальній системі оподаткування чи як самозайняті особи;
• Єдиний податок за ставкою 3% / 5% (тимчасово можливо 2%) плюс фіксований розмір ЄСВ (з 1 жовтня 2022 року – 1 474 грн, що становить приблизно 40 євро) або, за бажанням особи, ЄСВ за ставкою 22% від розміру доходу (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) з розрахунку на місяць – для осіб, що зареєстровані як ФОП−платники єдиного податку 3-ї групи.

Загальний дохід від самозайнятості підлягатиме оподаткуванню у Чехії.

Самозайнята особа / приватний підприємець податковий резидент Чехії, повинен офіційно зареєструватись у Чехії, як приватний підприємець. Крім того, він / вона має отримати так звану комерційну ліцензію перед початком діяльності – залежно від категорії діяльності це може бути повідомлення про плановану діяльність, подане до відповідного, або письмовий дозвіл на здійснення підприємницької. Також обов’язковою є реєстрація для сплати ПДФО, а також як платник загальнообов’язкового соціального та медичного страхування.

Оподатковуваний прибуток може бути розрахований або як (i) валовий дохід від бізнесу за вирахуванням фактичних витрат на підприємницьку діяльність, або (ii) валовий дохід від бізнесу за вирахуванням паушальних витрат (розмір цього відрахування залежить від виду діяльності приватного підприємця, але зазвичай становить 60% доходу від бізнесу і застосовується до 2 мільйонів чеських крон; для деяких видів діяльності застосовується відрахування 30%, 40% або 80% від доходу).

Як правило, для приватних підприємців, зареєстрованих у Чехії, доступні два податкові режими:

• Податкова Шкала. Прибуток від господарської діяльності оподатковується відповідно до Податкової Шкали (15% / 23%). Крім того, приватний підприємець повинен сплачувати внески на соціальне страхування за ставкою 29,2% і внески на державне медичне страхування за ставкою 13,5%. База нарахування соціального страхування та державного медичного страхування розраховуються як 50% річної бази оподаткування від самозайнятості, тобто різниці між доходом та витратами (фактичними чи одноразовими). Річна база для нарахування внеску на соціальне страхування обмежена 48-кратною середньою місячною заробітною платою на рік (1 935 552 чеських крон у 2023 році); мінімальний місячний внесок на соціальне страхування у 2023 році становить 2 944 чеських крон. База нарахування внеску на медичне страхування не обмежена; мінімальний місячний внесок на державне медичне страхування у 2023 році становить 2 722 чеських крони. Приватний підприємець повинен сплачувати щомісячні внески, тоді як остаточний податок, внески на соціальне страхування та внески на державне медичне страхування розраховуються на основі річної податкової декларації відповідно до процедури, описаної в розділі 1.3 цього гайду.
• Єдиний податок. Приватний підприємець може сплачувати одноразовий податок на прибуток, залежно від розміру доходу від здійснення підприємницької діяльності. Згідно із загальним правилом, одноразовий податок у 2023 році становить 6 208 чеських крон на місяць, якщо річний дохід від бізнесу не перевищує 1 мільйон чеських крон; 16 000 чеських крон на місяць, якщо річний дохід від бізнесу не перевищує 1,5 мільйони чеських крон; 26 000 чеських крон на місяць, якщо річний дохід від бізнесу не перевищує 2 мільйони чеських крон. Зазначена єдина ставка податку охоплює ПДФО, соціальне та медичне страхування. Цей податок сплачується щомісячно рівними авансовими частками. У цьому випадку ФОП не повинен подавати річну податкову декларацію, як описано в розділі 1.3 цього гайду. Оподаткування з використанням режиму єдиного податку застосовується до фрілансерів (підприємців), які отримують виключно дохід від самозайнятості, тому його не можна застосовувати, якщо фрілансери (підприємці) отримують інші види доходів, які підлягають оподаткуванню в Чехії (наприклад, дохід від найму, дохід від оренди, приріст капіталу тощо).

• Якщо особа не зареєстрована як ФОП в Україні, то за загальним правилом дохід від підприємницької діяльності на території Чехії не оподатковується в Україні, крім окремих доходів з джерелом походження з України. Також такий дохід не обкладається ЄСВ в Україні.
• Якщо особа зареєстрована як ФОП в Україні, її дохід від підприємницької діяльності на території Чехії формально може вважатися об’єктом оподаткування / нарахування ЄСВ в Україні. Рекомендується припинити реєстрацію як ФОП в Україні, якщо фізична особа стає податковим резидентом Чехії.

Якщо самозайнята особа / приватний підприємець, зареєстрований як приватний підприємець у Чехії і постачає товари / послуги, які підлягають оподаткуванню ПДВ у Чехії, він / вона зобов’язаний зареєструватися як платник ПДВ, якщо такі постачання перевищують 2 мільйони чеських крон протягом 12 послідовних місяців.

У випадку якщо оборот річних поставок менший зазначеного порогу, приватний підприємець може добровільно зареєструватись платником ПДВ. Стандартна ставка ПДВ становить 21%. Знижені ставки ПДВ 10% та 15% застосовуються до поставок певних товарів / послуг. Податковим періодом з ПДВ є календарний місяць або квартал, залежно від річного обороту поставок. Для новозареєстрованих платників ПДВ податковий місячний період застосовується щонайменше протягом календарного року, в якому була здійсненна реєстрація платником ПДВ, та наступного року.

Якщо самозайнята особа / приватний підприємець не зареєстрований як приватний підприємець у Чехії, він / вона повинен зареєструватися як платник ПДВ, якщо він / вона здійснює оподатковувані ПДВ операції у Чехії, за винятком, коли виконувати зобов’язання щодо ПДВ в Чехії повинен одержувач.

Якщо самозайнята особа / ФОП, зареєстрований в Україні, постачає товари/послуги, які є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні, така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ і стягувати ПДВ, якщо такі постачання протягом останніх 12 місяців перевищують 1 000 000 грн (що становить приблизно 26 000 євро). У разі поставок нижче зазначеного порогу можлива добровільна реєстрація платником ПДВ. Платники єдиного податку, крім тих, що сплачують податок за ставкою 3%, не підлягають обов’язковій реєстрації платником ПДВ.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Німеччині необхідно лише у разі отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Німеччині. Процедура та строки подання декларації та сплати податків такі ж, що й описані для податкових резидентів Німеччини нижче.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні потрібно лише за умови отримання доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, якщо податок не був утриманий платником такого доходу (податковим агентом) при його виплаті. Декларація подається до 1 травня року, що настає за звітним, а податки сплачуються до 1 серпня цього ж року.

Спеціальні строки для подання декларацій і сплати податків передбачені для фізичних осіб-підприємців.

Подавати річну податкову декларацію в Німеччині необхідно лише у разі отримання протягом року оподатковуваного доходу. Декларація подається до 31 липня року, що настає за звітним. Деякі продовження кінцевого терміну для подання декларації застосовуються до 2021-2023 податкових років, а також у випадках, якщо особу представляє податковий радник.

У деяких випадках, особу може бути звільнено від подання податкової декларації (наприклад, якщо вона отримує виключно дохід у формі зарплати від одного роботодавця без додаткових благ).

Податок сплачується згідно з довідкою про нарахування, яка видається податковим органом на підставі податкової декларації особи. Якщо особа отримує дохід, з якого не утримується податок при виплаті доходу, така особа повинна щоквартально сплачувати авансові внески.

Подавати річну податкову декларацію та сплачувати податки в Україні необхідно лише у разі отримання доходу, який підлягає оподаткуванню в Україні, крім випадків, коли податок утримується платником доходу (податковим агентом). Строки подання декларації та сплати податку такі ж, як і для податкових резидентів України. Однак у більшості випадків податки за нерезидентів України утримуються податковими агентами або сплачуються нерезидентами особисто до / при укладенні окремих угод (якщо здійснюється продаж майна) без необхідності подання особою податкової декларації.

Несвоєчасне подання / неподання податкової декларації в Німеччині може призвести до щомісячного нарахування штрафу у розмірі 0.25% від суми несплаченого податку (встановлено обмеження розміру штрафу 10% від суми несплаченого податку або 25 000 євро, в залежності від того, що більше). Несвоєчасна сплата / несплата податку може призвести до додаткового щомісячного нарахування штрафу в розмірі 1% від суми несплаченого податку. За суттєве ухилення від сплати податків платник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності (у вигляді штрафу або позбавлення волі).

Неподання або несвоєчасне подання податкової декларації фізичною особою може призвести до накладення штрафу в розмірі від 340 до 1020 грн (приблизно від 9 євро до 29 євро). Неправильне визначення суми податків (зборів) може призвести до накладення штрафу в розмірі 10% / 25% / 50% суми податку (збору), якщо податковий орган виявить порушення та самостійно нарахує податки (збори). За несвоєчасну сплату податків (зборів) може бути накладено штраф у розмірі 5%-50% від суми податку (збору) плюс щоденна пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки, встановленої Національним банком України.

До окремих платників податку можуть бути застосовані інші розміри штрафних санкцій.

Така заробітна плата не підлягає оподаткуванню в Німеччині за умови, що: (1) резидент України перебуває в Німеччині не довше 183 днів на рік, (2) українська компанія не є податковим резидентом Німеччини, та (3) заробітна плата не відноситься до німецького постійного представництва / постійної бази української компанії. Якщо ці критерії не виконуються одночасно, то заробітна плата від українського роботодавця буде вважатися такою, що має джерело походження в Німеччині, і вся сума заробітної плати (отримана з першого дня перебування в Німеччині, а не тільки зароблена після 183 днів перебування) повинна оподатковуватися в Німеччині податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) за наступними ставками податку для 2023 року:

• дохід у сумі до 10 908 євро – за ставкою 0%
• дохід у сумі від 10 908,01 євро до 62 809 євро – за ставками від 14% до 42% (ставки застосовуються прогресивно)
• дохід у сумі від 62 809,01 євро до 277 825 євро – за ставкою 42%; і
• дохід, сума якого перевищує 277 825 євро – за ставкою 45%

(Звичайні Ставки ПДФО).

Для осіб, які подають податкову декларацію спільно з другим з подружжя, сума доходу, що оподатковується за певною ставкою ПДФО, подвоюється.

Крім того, з фізичних осіб, чиє зобов’язання зі сплати ПДФО перевищує 17 543 євро у випадку індивідуального подання податкової декларації або 35 086 євро у випадку подання податкової декларації спільно з другим з подружжя (розміри зобов’язань наведені для 2023 року), стягується збір на солідарність (Збір на Солідарність) за ставкою 5,5% від суми зобов’язання по ПДФО (тобто не від розміру доходу). З членів церкви може утримуватися церковний податок (Церковний Податок) за ставкою від 8% до 9% від суми зобов’язання зі сплати ПДФО.

Особа повинна подати податкову декларацію та сплатити податок, як описано в пункті 1.3 гайду. Незважаючи на те, що українська компанія утримує ПДФО в Україні, цей український податок не може бути зарахований проти німецького податку, оскільки відповідно до Конвенції Німеччина має право першочергового оподаткування цього доходу.

В Україні така заробітна плата підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%. ПДФО та військовий збір утримуються роботодавцем як податковим агентом за рахунок працівника при виплаті заробітної плати. У працівника відсутній обов’язок подавати податкову декларацію щодо такої зарплати.

На практиці можуть виникати складнощі з уникненням подвійного оподаткування, якщо зарплата також оподатковується в Німеччині, що може призводити до подвійного оподаткування зарплати.

Заробітна плата від українського роботодавця завжди підлягає оподаткуванню в Німеччині ПДФО, Збором на Солідарність та Церковним Податком як описано вище, незалежно від вищезазначених критеріїв, що застосовуються до податкових резидентів України. На особу також поширюються правила соціального забезпечення Німеччини. У цьому випадку український роботодавець може бути зобов’язаний призначити представника в Німеччині, відповідального за сплату соціальних внесків. Соціальні внески утримуються за Звичайними Ставками Соціального Внеску (як описано в пункті 2.2 гайду).

Згідно з Конвенцією така заробітна плата не повинна підлягати оподаткуванню в Україні.

Однак на практиці можуть виникати складнощі з уникненням подвійного оподаткування, що може призводити до подвійного оподаткування зарплати.

Якщо особа постійно працює з Німеччини на українського роботодавця (тобто робота не є тимчасовою), на особу поширюються правила соціального забезпечення Німеччини. У цьому випадку український роботодавець може бути зобов’язаний призначити представника в Німеччині, відповідального за сплату соціальних внесків. Соціальні внески утримуються за Звичайними Ставками Соціального Внеску (як описано в пункті 2.2 гайду).

В Україні стандартна ставка єдиного соціального внеску (ЄСВ) становить 22% від заробітної плати, яка сплачується щомісяця за рахунок роботодавця. База нарахування ЄСВ не може бути нижчою за одну мінімальну заробітну плату (з 1 жовтня 2022 року – 6 700 грн, що становить приблизно 185 євро за офіційним курсом обміну валют) і не повинна перевищувати п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат (з 1 жовтня 2022 року – 100 500 грн, що становить приблизно 2 775 євро за офіційним курсом обміну валют).

На період воєнного стану діє звільнення від сплати ЄСВ для фізичних осіб-підприємців та окремих інших категорій фізичних осіб (їх роботодавців).

Цей дохід підлягає оподаткуванню в Німеччині в тій мірі, в якій дохід (i) класифікується як дохід від «професійних послуг або іншої незалежної діяльності» та (ii) отриманий через використання постійно доступної бази в Німеччині (статті 14, 21 Конвенції). Такою базою може вважатися місце постійного проживання в Німеччині. Український приватний підприємець не може визнаватися таким, що має постійне представництво в Німеччині та оподатковуватися відповідно. Резидент України повинен подавати податкову декларацію та сплачувати ПДФО (за Звичайними Ставками ПДФО), Збір на Солідарність (якщо застосовується) та Церковний Податок (якщо застосовується) у порядку, як це описано у пункті 1.3 гайду.

Однак податковий резидент України може зареєструватися як приватний підприємець у Німеччині добровільно. У цьому випадку весь його/її прибуток від господарської діяльності підлягає оподаткуванню в Німеччині у порядку, як це описано надалі для податкових резидентів Німеччини.

Дохід оподатковується в Україні наступним чином:

• ПДФО за ставкою 18% плюс військовий збір за ставкою 1.5% плюс ЄСВ з розрахунку на місяць за ставкою 22% (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) на всю суму отриманого прибутку – для осіб, що зареєстровані як ФОП на загальній системі оподаткування чи як самозайняті особи;
• Єдиний податок за ставкою 3% / 5% (тимчасово можливо 2%) плюс фіксований розмір ЄСВ (з 1 жовтня 2022 року – 1 474 грн, що становить приблизно 40 євро) або, за бажанням особи, ЄСВ за ставкою 22% від розміру доходу (в межах, що описані в пункті 2.1 гайду) з розрахунку на місяць – для осіб, що зареєстровані як ФОП−платники єдиного податку 3-ї групи.

Особа повинна зареєструватися приватним підприємцем у Німеччині (отримати податковий номер). Вона повинна декларувати весь її загальносвітовий дохід від підприємницької діяльності та сплачувати ПДФО (за Загальними Ставками ПДФО), Збір на Солідарність (якщо застосовно) та Церковний Податок (якщо застосовно) так, як описано у пункті 1.3 гайду. Оподаткуванню підлягає прибуток (тобто особа може вирахувати з доходу для податкових цілей витрати від здійснення підприємницької діяльності та застосувати неоподатковувану знижку). Дохід приватного підприємця може додатково оподатковуватися муніципальними податками за ставкою до 20,3% від прибутку особи, отриманого внаслідок здійснення підприємницької діяльності (залежно від виду діяльності та розміру доходу).

Фрілансери / приватні підприємці не повинні сплачувати внески на соціальне страхування.

У Німеччині немає спеціальних податкових режимів для фрілансерів або приватних підприємців, однак існують деякі винятки для тих, хто отримує невеликий дохід.

• Якщо особа не зареєстрована як ФОП в Україні, то за загальним правилом дохід від підприємницької діяльності на території Німеччини не оподатковується в Україні, крім окремих доходів з джерелом походження з України. Також такий дохід не обкладається ЄСВ в Україні.
• Якщо особа зареєстрована як ФОП в Україні, її дохід від підприємницької діяльності на території Німеччини формально може вважатися об’єктом оподаткування / нарахування ЄСВ в Україні. Рекомендується припинити реєстрацію як ФОП в Україні, якщо фізична особа стає податковим резидентом Німеччини.

Фрілансер / приватний підприємець повинен зареєструватися платником ПДВ та стягувати ПДВ, якщо сума його постачань товарів / послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ в Німеччині, перевищує 22 000 євро за календарний рік. Якщо особа не досягає цього показника, вона може зареєструватися платником ПДВ добровільно.

Якщо самозайнята особа / ФОП, зареєстрований в Україні, постачає товари/послуги, які є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні, така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ і стягувати ПДВ, якщо такі постачання протягом останніх 12 місяців перевищують 1 000 000 грн (що становить приблизно 26 000 євро). У разі поставок нижче зазначеного порогу можлива добровільна реєстрація платником ПДВ. Платники єдиного податку, крім тих, що сплачують податок за ставкою 3%, не підлягають обов’язковій реєстрації платником ПДВ.