Відповідальність керівників за борги в умовах воєнного стану

Солідарна відповідальність керівника за борги компанії у розумінні Кодексу з банкрутства може стати актуальним ризиком для менеджменту у 2023 році. Це відповідальність за приховування негативного фінансового стану від кредиторів.

Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів, від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок, виникнення збитків в цих кредиторів, введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.

У розумінні Кодексу та судової практики вважається, що кожної звітної дати (I квартал, півріччя, дев`ять місяців, або річна звітність) керівник безсумнівно отримує інформацію про фінансовий стан підприємства.

У разі, якщо співвідношення активів і пасивів таке, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, починається відлік 1 місяця для звернення до суду (ч. 6 ст. 34 Кодексу про банкрутство). Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

У 2021 році динаміка практики щодо притягнення до солідарної відповідальності зросла до 10 справ, а у 2022 – вже до 17. Орієнтовно лише в 1% справ у 2021, та у 2% у 2022 відбувалось результативне дослідження солідарної відповідальності керівників.

Водночас схожі питання субсидіарної відповідальності учасників, акціонерів, керівника чи інших осіб із впливом на підприємство, у разі банкрутства підприємства з їх вини (не приховування, а доведення до банкрутства), складали приблизно 6% усіх справ про банкрутство у 2021 році. 

Тобто, за даними окремих статистик, у 2021 році справи про банкрутство демонстрували співвідношення доведення до банкрутства з його приховуванням як 6 до 1. 

Солідарна відповідальність керівника – це про контроль економічних показників та обґрунтованість його дій. Економічна оцінка наближення до небезпечного переддефолтного стану відбувається за правилами Методичних рекомендацій № 14 від 19.01.2006. Зокрема, це коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами з нормативними значеннями 1.0-0,1 відповідно.

Наразі судова практика розвивається здебільшого в напрямку обвинувачення керівника і майже відсутня в питаннях якісного захисту від такої відповідальності. Хоча суди і пояснюють, як має відбуватись такий захист (справа № 903/988/20 від 06.10.2022):

«59. Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство, і він незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.»

У цих поясненнях здебільшого йдеться про відкритість суду до того, аби почути іншу сторону в частині суб’єктивного ставлення до несвоєчасного запиту на своє банкрутство.

Однак відсутні справи, де б керівник реально отримав захист, а також усвідомлював ризик, обґрунтовано приймав складні рішення для відновлення платоспроможності, успішно довів відсутність наміру приховати банкрутство.

Уявімо, що ми готуємось рятувати підприємство в стані початкового погіршення фінансових показників і очевидного наближення загрози неплатоспроможності, і на цей порятунок нам потрібно більше, передбаченого Кодексом про банкрутство 1 місяця.

Потрібно довести, що ми усвідомлено виводимо підприємство з неплатоспроможності та обґрунтовано розраховуємо на відновлення вчасних розрахунків з усіма кредиторами, а не граємо у приховування свого банкрутства.

Для розуміння якості своїх дій почати треба з простого:

• переконатись у повноті, точності та своєчасності отримуваної інформації про фінансовий стан підприємства (duty of accounting);
• переконатись, що ми підготували рішення з належною обачливістю розсудливої людини, отримали експертні поради (duty of care);
• визначити, чи підготовлені бізнес-рішення будуть стандартними для компанії – відповідати внутрішнім статутам, корпоративним політикам чи іншим правилам (duty of obedience).

Тут нам допоможуть різноманітні джерела м’якого права або аналогії в регулюванні – Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), Методичні рекомендації щодо організації корпоративного управління в банках України, тощо.

Надалі ми або відновлюємо платоспроможність звичайною для компанії діяльністю (типовими операціями в межах нормального господарського ризику з дотриманням внутрішніх правил), або ж вживаємо нестандартних і ризикових кроків.

І тут судова практика в розрізі солідарної відповідальності керівника за приховування банкрутства була б найцікавішою – «виконуй або поясни» (comply or explain).

«159. Принципи корпоративного управління ОЕСР закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

160. Такі акти діють за принципом "виконуй або поясни". Тобто коли поведінка особи (органу) відрізняється від рекомендованої практики, особа має пояснити суду причини такого відхилення. За відсутності таких причин дії / бездіяльність особи, які відхиляються від рекомендованого стандарту, можуть бути визнані судом як порушення нею своїх фідуціарних обов`язків.
161. Відтак для визначення того, чи діяли керівники в найкращих інтересах Банку, суд має використовувати не лише норми законів та підзаконних нормативних актів, але й джерела "м`якого права" - рекомендації, існуючі узагальнення найкращих практик, ділові звичаї тощо» (справа № 910/12930/18 від 21.07.2021).

Автор:
Орест Цімерман, старший юрист

Опубліковано "Юридична газета"