Допит свідків та відмова свідчити: правові нюанси та поради для бізнесу

Під час досудового розслідування допит свідка є одним з ключових способів збирання доказів. Водночас досить часто трапляються ситуації, коли правоохоронці зловживають повноваженнями і намагаються отримати від свідка (наприклад, працівника підприємства) інформацію, що підпадає під комерційну або банківську таємницю, яка охороняється законом.

В окремих випадках правоохоронці намагаються отримати такі відомості від свідка під тиском, погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності за відмову від давання показань, що дійсно передбачено ст. 385 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Чи трапляються подібні випадки?

В нашій практиці траплялися ситуації, коли свідок опинявся в таких обставинах через те, що нехтував залученням адвоката. Наприклад, при врученні повістки слідчий запевнив, що допит буде формальним та не матиме жодних правових наслідків. Тож свідок вирішив не звертатися за юридичною допомогою і прийшов для дання показань. За результатами допиту йому вручили письмове повідомлення про підозру, і тільки тоді він звернувся за фаховою допомогою. Такої ситуації можна було б уникнути за умови вчасної співпраці з адвокатами, які би підготували до допиту і супроводили під час допиту.

В іншому випадку клієнту стало відомо про намір його конкурентів отримати доступ до конфіденційної інформації про діяльність його компанії. Збирати її, за інформацією клієнта, збиралися через підкуп членів його команди та незаконне втручання в роботу комп’ютерних мереж.

Невдовзі його викликали на допит у так званому «фактовому» кримінальному провадженні, яке не мало жодного стосунку ані до клієнта як фізособи, ані до його компанії. Він одразу звернувся по допомогу, і ми підготували його до допиту, під час якого слідчий намагався з’ясувати дані, що є комерційною/банківською таємницею. Завдяки підготовці до допиту клієнт дав показання, які не розкривали будь-якої конфіденційної інформації та не слугували підставою для його подальшого кримінального переслідування. Як результат, клієнта не було притягнуто до кримінальної відповідальності за відмову від давання показань під час допиту.

Тож у цій статті ми детально проаналізуємо випадки, коли свідок має право не відповідати на окремі запитання слідчого, пов'язані з цим ризики та роль адвоката під час допиту.

Чи має право свідок під час допиту відмовитися відповідати на питання щодо комерційної та/або банківської таємниці?

Кримінально-процесуальний кодекс України (далі – КПК України) передбачає перелік підстав, за наявності яких свідок має право відмовитися давати показання. До таких підстав належать:

1. Давання показань щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, якщо це може стати підставою для підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
2. Надавання відомостей, які згідно з положеннями статті 65 КПК, не підлягають розголошенню.

Ця норма стосується спеціального кола суб'єктів, яким стала відома відповідна інформація у зв'язку з професійною діяльністю. Наприклад, для адвокатів – це відомості, які становлять адвокатську таємницю; священнослужителів – таємниця сповіді; журналістів – будь-яка конфіденційна інформація професійного характеру. Вичерпне коло суб'єктів та перелік відомостей, які не підлягають розголошенню, міститься у статті 65 КПК.

Водночас процесуальний закон також містить окрему статтю, яка безпосередньо регламентує процедуру проведення допиту. Зокрема, ч. 8 ст. 224 КПК України («Допит») передбачає невичерпний перелік підстав, за наявності яких особа має право не відповідати на запитання слідчого. Серед них – запитувана інформація, щодо надання якої є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Як видно, зазначена норма не конкретизує певний закон, який обмежує доступ до тієї чи іншої інформації, і відповідно є бланкетною.

Тому в таких випадках слід керуватися ч. 1 ст. 162 КПК України, яка відносить окремі категорії інформації до охоронюваної законом таємниці, а саме комерційну таємницю; банківську, лікарську таємницю та таємницю вчинення нотаріальних дій.

Але законодавець передбачив, що така інформація може бути отримана правоохоронцями лише на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів відповідно до ст. 159-164 КПК України.

Крім того, п. 6 ч. 2 ст. 160 КПК покладає на правоохоронців обов’язок довести можливість використання відомостей, що містяться в речах і документах, до яких вони хочуть отримати доступ, як доказів.

З огляду на це, коли правоохоронці під час допиту, намагаючись уникнути встановленого КПК України судового контролю, ставлять питання щодо відомостей, які становлять комерційну та/або банківську таємницю, свідок цілком має право не відповідати.

Чи дійсно може настати кримінальна відповідальність за відмову від надання показань під час допиту?

КК України дійсно встановлює кримінальну відповідальність за відмову свідка від давання показань (ст. 385). Проте за статистикою, за останні 10 років було винесено не більше 30 обвинувальних вироків за цією статтею. У більшості випадків свідки або укладали угоду з правоохоронцями про визнання винуватості, або просто визнавали свою провину в ході так званого скороченого судового розгляду справи.

Аналізуючи наявні судові рішення, ми не виявили жодного вироку, на підставі якого особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за відмову під час допиту розкривати комерційну та/або банківську таємницю.

Тому вірогідність притягнення свідка до кримінальної відповідальності за відмову від давання показань досить низька. Проте варто пам'ятати, що правоохоронці мають повноваження розпочинати стосовно такого свідка кримінальне провадження й відповідно вдаватися до різного роду зловживань та невиправданого процесуального тиску.

Як мінімізувати ризики?

Як показує практика, саме залучення кваліфікованого адвоката при виклику власника, топ-менеджера або іншого працівника компанії на допит забезпечить уникнення можливих негативних наслідків для бізнесу. Адже нерідко трапляються ситуації, коли свідок під час допиту випадково повідомляє зайву інформацію правоохоронцям, що може надалі слугувати підставою для пред'явлення підозр самому свідку. Трапляється, що правоохоронці під тиском отримують від свідка й інформацію з обмеженим доступом.

Своєю чергою адвокат здатний, як при попередній підготовці до допиту, так і безпосередньо під час його проведення, контролювати ситуацію та запобігти недоречним висловлюванням свідка, а також попередити неправомірний тиск з боку правоохоронців. Інколи навіть трапляються ситуації, коли сама лише присутність адвоката на допиті, без будь-яких активних дій з його боку, вже дозволяє забезпечити належну процесуальну поведінку слідчого.

Окрім цього, звертаємо увагу на три ключові аспекти, в яких адвокат може допомогти свідку у разі його виклику на допит:

1. Підготовка до допиту. Ми неодноразово забезпечували попередню підготовку свідків до допиту, що включало в себе: 1) збір всієї інформації з відкритих джерел стосовно кримінального провадження, у якому свідка викликають на допит; 2) на основі отриманої інформації – складення списку запитань, які можуть бути задані під час допиту; 3) допомога свідку підготувати відповіді на потенційні питання, які не розкриватимуть комерційної або банківської таємниці й при цьому повністю нівелюватимуть можливість настання для свідка будь-яких кримінально-правових наслідків.
2. Знання своїх прав: адвокат роз'яснить свідку його право не відповідати на окремі запитання правоохоронців та допоможе зрозуміти, у яких випадках це право діє, а у яких ні. Це право захищене законом, і саме адвокат, як ніхто інший, сприятиме його реалізації під час допиту.
3. Супровід під час допиту: присутність адвоката зменшить ризики можливих зловживань з боку правоохоронців.

Таким чином, кваліфікований адвокат зможе фахово оцінити ситуацію та порадити, що варто говорити правоохоронцям, а про що можна законно мовчати й не нести за це кримінальну відповідальність, а також допоможе уникнути неправомірного тиску з боку правоохоронців і захистити бізнес та його перших осіб.

Статтю створено у співавторстві з юристом, адвокатом Лілією Лавріченко, та опубліковано на The Page.